Контакти Зв'язатись з нами
09.08 Стаття

В гостях у «ДоброДіїв»

У невеликій квартирі на околиці Києва ми зустрілися із  випускниками Школи соціальних інженерів, учасників проекту «ДоброДії», Владиславом Зборовським, Оленою Вишневською та Тетяною Слободян. Серед картин та старих годинників пройшла майже тригодинна розмова про проекти та плани команди на майбутнє.

– Для соціальних ініціатив дуже важливим є ціннісний аспект. Поділіться, на яких цінностях побудований ваш соціальний проект?

Владислав Зборовський: Прежде, чем о чем-то говорить, нужно определить философию, на которой основываюсь. Какие ценности я готов исповедовать. Основная философия, на которой строится проект «ДоброДії» может быть отображена в словах «Не судите по внешности, но — по делам, — по плодам их узнаете их (Мф.7:16). Ибо дела говорят яснее, чем слова».

Раньше проект назывался «Дерево життя», был основан в 2009 году и работал с Охматдетом . Сейчас мы называем его «ДоброДії». И основная идея которого выкристаллизовалась именно уже в процессе мозговых штурмов во время учёбы в Школе социальных инженеров УСА.

Я уже давно иду по дороге, где мы пытаемся изменить мир к лучшему, и я понимаю, что я его не изменю… Но я понимаю, что если я не буду пытаться этого сделать, то его никто не изменит, никогда, если каждый такой, как я, не попытается этого сделать.

добродії

– Розкажіть, будь ласка, більше про нинішню діяльність вашого проекту?
Весь проект является объединением субпроектов, о которых я более детально расскажу.
Первая программа – «Особенные люди». У нас этих людей с физическими травмами называют «люди с особенными потребностями», а в США – «люди с особенными возможностями», так и родилось название проекта.
Мы с вами знаем, у скольких людей увеличились травмы ног, связанных с войной и не только. Именно для такой категории и предназначен наш проект.
Всё началось с того, что со мной списался в Фейсбуке мой товарищ и сказал, что у него есть коляски для инвалидов с повреждёнными нижними конечностями  и он может мне их прислать. Я сказал: «Присылай, я и распределю, при этом сделаю пост в фейсбуке о том, что у меня есть коляски, кому нужно-обращайтесь». Обращений было в несколько десятков раз больше, чем у меня было этих колясок. Я написал, что у меня нет возможности предоставить всем коляски. Мы обратились в разные фонды. Откликнулись Канада, Финляндия, Эстония и Польша и прислали мне этих колясок уже больше, чем было заявок. Тогда я распределил коляски между разными фондами, в том числе и для гражданских людей. Мы не поддерживаем искусственного деления на атошников и неатошников.
Я лично ездил, отвозил эти коляски людям, которые в них нуждаются. На сегодняшний день, местные бизнесмены дали машину, мы проехали 3 тысячи километров, 8 городов Западной Украины, везде нашли живой отклик среди побратимов и общественных организаций.  Нашли мы также тех людей, которые покупают старые поддержанные компьютеры. Так родилось ещё одно направление проекта. Началось всё с 16 компьютеров, сейчас охват намного больше.  Мы собирали списки тех ребят, кому нужны компьютеры, проводили собеседования, находили тех, которые хотят бороться за жизнь. Мы можем их обеспечить Интернетом на первых 3 месяца. Это безусловно усидчивые люди, то есть, они не отвлекаются, в компьютере вся их жизнь. И мы надеемся, что как только эти люди попадут в сеть, они смогут найти себе подобных, смогут предоставлять консультационные услуги, помощь и вовлекать в этот процесс как можно больше людей. Вокруг этого проекта будут собираться люди, которые не хотят на этом зарабатывать деньги или делать имидж, а люди, которые хотят делать добрые дела. Это одна из наших целей-найти себе подобных.  Только в Черновцах уже более 50 человек присоединилось к нам. Это самоокупаемый проект. Через какое-то время эти люди начинают зарабатывать деньги, ещё через какое-то время они начинают делиться с другими фондами.

Следующий проект  – «Нехай Господь береже».
Суть проекта состоит в том, что мы находим тех воинов, которые способны играть роль отца для детей погибших ветеранов. Эти ребята приезжают к ребёнку в школу на первое сентября, одевают серебряный тризуб, точно такой же, как сам орден, только меньшего размера, он является наградой, оберегом, как крестик носится. Потом грамоту с обожженными краями, как козацкую, вручают, парню или девушке под «гаслом» «Нехай Господь береже» и оставляют свои телефоны. Ребёнок может позвонить по этому номеру и поговорить о том, о чем отец разговаривает со своим ребёнком, сходить вместе в кафе. Дети становятся популярными в своих маленьких социумах. Начинают расти другие дети, начинают расти другие ветераны. Когда воин чувствует себя отцом, начинают возникать какие-то связи между поколением воинов и молодым поколением.  Около полутора десятка детей поддерживается ветеранами АТО.

Рисунок1

«Домашний офис» – это та штаб-квартира, которая даст возможность таким малым группам, как мы, жить и работать. Для этого им не нужен стартовый капитал, я могу предоставить компьютер, сканер, факс, принтер. Если говорить о Тесле и Форде, то они не строили себе офисы, не писали бизнес-планы, не делали презентации. Они просто приходили в гараж, брали детали и начинали что-то скручивать. Мы решили по этому же принципу идти. Главное-это действия. Не важно, какие условия в квартире, главное-это что-то делать.  В соседней комнате мы можем проводить тренинги, рассчитанные на 4-5 человек. Некоторые тренеры, которые  сотрудничают с проектом «Нова Краина», заинтересовались в проведении тренингов для социальных групп на 6-9 человек в нашей организации. Мы можем помочь организациям в регионах создавать домашние офисы. Но я хочу, чтобы это были не дочерние структуры, а партнёрские организации, хочу, чтобы они взаимодействовали, потому что они друг другу нужны. В одном регионе может быть несколько таких хоум-офис.

«Перша миля»

– Яка мета вашого проекту?

Олена Вишневська: Це проект, націлений на людей з пост-травматичним синдромом. Метою проекту є допомогти людям з ПТС через арт-терапію у сумісній роботі митців та  психологів. Особливий акцент робиться на подолання «першої милі» -дороги до терапії, адже на сьогодні дана процедура не користується популярністю в Україні, хоча є необхідною. Перша миля – це перший крок до психолога, перша миля для митців, лікарів, науковців, перша миля творити добро.

Таня Слободян: Взагалі наш проект функціонує вже 3 роки, раніше він називався «Допоможемо разом».  Зовсім маленькою групкою художників ми виступили з розпродажем в підтримку поранених на Майдані, далі, з початком війни, почали допомагати й  військовим ( амуніція, продукти, одяг, ліки…допомога пораненим на війні, допомога родинам військових, діткам в тому ж числі і т.д.) , зараз коло розширилось з арт терапією. Арт-терапія – майданчик, де працюють волонтери і психологи, ми пишемо картини на заняттях. Наступна ланка нашої діяльності – сторінка у Фейсбуці, де ми продаємо наші роботи та перераховуємо кошти дітям, які їх потребують. Ми відкриті для всіх .

– Тепер давайте трохи поговоримо про навчання в Українській Соціальній Академії. Цілих два з половиною місяці Ви працювали над своїми проектами. Що ж вам дала програма?

Олена: Для мене, в принципі, все було нове. Тому що я художник, і не знала, як керувати проектами. Зараз же усе розклалося по поличках, з’явилася структура, аби бачити розвиток у майбутньому. Для мене, як для художника, не такими страшними стали цифри, бюджет. І ми отримали певний поштовх, зрозуміли, що не треба зупинятися на тому, що є, а розвиватися дали. І це надає крила. Не Red Bull, але надає крила (сміється). Я отримала не тільки знання, а й натхнення. Навіть сюжети у мене змінилися на фантастичні.

Таня: За час навчання в Соціальній Академії ми стали не те що сім’єю – у нас відбувся повноцінний team-building. Бо до проекту, в основному, Лєна керувала «Допоможемо разом», я більше займалася хендмейдом. За цей період я настільки ввійшла в команду, що вже не уявляю себе без неї.  Ми знаємо, як рухатися, ми знаємо наші можливості, в яких напрямах розвиватися. Тепер у нас є дуже чітке розмежування обов’язків.

Рисунок2

– Хто вам найбільше запам’ятався із викладачів?
Владислав: Есть супергерои для меня в Украинской Социальной Академии, такие как Глеб Буряк. Уникальный, на мой взгляд, человек. Причём глубина его знаний даже не на 3% нам открылась. Он говорил, что бизнесы не всегда должны быть ориентированы на финансовый результат. Он компетентен во всех вопросах, степень компетентности зашкаливает для такого уровня, как я, по крайней мере (сміється). Так же стоит отметить Анну Солоид, Александра Цветкова и его коллегу Светлану, Виталию Конищук, Михаила Мельника – героя с холодным разумом и горячим сердцем, и много других преподавателей. И уж, конечно, уникальную роль УСА, которые сумели все это подготовить и организовать. В наше время посвящать себя таким организационным  проектам  это героизм, на  мой взгляд!

Таня: Дуже класно було б по кінцю заняття давати певні завдання, які вони будуть виконувати. Так, як це зробила Віталія Коніщук на заняття з ораторського мистецтва. Це було неочікувано, про це ніхто не знав. Вона дала завдання за дві хвилини продумати відповідь на питання. У таких ситуаціях ти концентруєш усі свої зусилля. Це запам’ятовується.

Владислав: Виталия сделала очень интересную вещь. За три минуты ты должен подготовить свою презентацию. Мы можем сказать только, чего мы хотим на самом деле. Люди должны были выйти и сказать «Почему я счастливый в жизни?». Но ведь с психологической точки зрения человек говорит, что он, в принципе, счастливый. Причины уже не имеют значения. После этого люди сидели с гораздо более счастливыми глазами.

– Дівчата, які ваші плани на майбутнє у проекті «Перша миля»?
Олена: У нас в планах створити благодійну біржу (сайт), де ми будемо продавати вироби hand-made з усієї України та наші картини та будемо перераховувати кошти хворим дітям на лікування.

– Владиславе, які кроки ви далі плануєте для «ДоброДії»?
Владислав: Есть желание создать свой ютюб-канал с полноценной медиа-студией, где бы обговаривались общественно-важные вопросы с лидерами мнений в Украине.

Более долгосрочная цель-это создать максимальные  условия для тиражирования себе подобных на поприще общих Добрых Дел в Украине.

Останні новини

Київ Програма Стаття 05.02.18
Social Impact Award: проекти, які змінюють світ на краще

У лютому, вперше в Україні, розпочне свою роботу міжнародна освітня програма та конкурс для молодих соціальних підприємців Social Impact Award. Це міжнародна програма з розвитку соціального підприємництва для молоді, яка проходить одночасно в 20 країнах світу. Оператором програми в Україні є Українська соціальна академія. SIA є річною програмою, куди входить освітній цикл і конкурс проектів в сфері соціального підприємництва на отримання стипендій. Фіналісти конкурсу обираються журі на основі поданих заявок і візьмуть безкоштовну участь в 3-х місячній інкубаційній програмі, де разом з експертами та наставниками будуть працювати над реалізацією бізнес-плану. 3 найкращі проекти за результатами інкубаційної програми ...

Детальніше
Київ 01.02.18
Шукаємо Інтерна на програму Social Impact Award Ukraine

Українська Соціальна Академія запрошує до співпраці Інтерна у міжнародну програму розвитку соціального підприємництва Social Impact Award. Вимоги до кандидатів: досвід SMM; досвід у підготовці та редагуванні текстів для публікації; досвід роботи з візуальними редакторами і навики дизайну; досвід роботи з контекстною рекламою, просування у соціальних мережах; базові навички відеозйомки і монтажу; вміння працювати самостійно та у команді; вільне володіня українською, англійською та російською мовами; відмінні організаційні навички; відмінні навички з усної та письмової комунікації; досвід роботи у громадському секторі вітається; уміння працювати в умовах дедлайнів; зацікавленість у темі соціального підприємництва та соціальних інновацій. Ключові завдання Інтерна: публікація на web сайті та Fb сторінці SIA Ukraine унікального контенту; просування сторінки SIA в соціальних мережах, залучення нової аудиторії; підготовка ...

Детальніше
Стаття 30.12.17
Українська соціальна академія: підсумки великих змін

Результат – це не те, скільки часу ви працюєте, а те що з цього виходить. Українська соціальна академія вимірює свої результати кількістю успішних проектів, та кількістю людей, які здобули нові знання та навички і відповідно здійснюють позитивний вплив на суспільство. 2017 рік був активний на події, внутрішні трансформації і розвиток. Позаду 5 масштабних проектів, безліч коротких семінарів, декілька міжнародних шкіл, сотні людей, які здобули неоціненний досвід та корисні знання. За цим стоїть багато годин напруженої праці, гострих дискусій, сотні об’їжджених кілометрів, обдзвонених телефонних номерів, тисячі переписаних букв і чимало перечитаних книг. Все вчить нас зростати, гуртувати людей, ...

Детальніше
Всі новини