fbpx
Зв'язатись з нами
close

* Реєструючись ви погоджуєтесь на обробку і зберігання персональних даних

close

* Реєструючись ви погоджуєтесь на обробку і зберігання персональних даних

Інклюзія без ілюзій. Як людині з інвалідністю реалізуватись у бізнесі?

Незважаючи на те, що останнім часом питання інклюзії в Україні обговорюється все активніше, люди з інвалідністю все ще стикаються з бар’єрами — як при пошуку роботи, так і засновуючи власний бізнес. 20 листопада соціальні інноватори, підприємці, громадські активісти та люди з інвалідністю зібрались, щоб обговорити інклюзію у бізнесі та соціальне підприємництво, як один з можливих шляхів реалізації.

«За статистикою в Україні живе від 3 до 12 відсотків людей з інвалідністю. А це понад 5,5 мільйонів громадян, яких ми мали б бачити в школах, на роботі, в ресторанах, на вулиці. Але поки що цього, на жаль не відбувається», — зазначив модератор дискусії, засновник Української Соціальної Академії Михайло Мельник.

Серед причин такої ситуації — неінклюзивність громадського простору, недостатня представленість інтересів людей з інвалідністю у владі, неготовність роботодавців витрачати кошти для облаштування спеціальних робочих місць. Але часто, коли підприємці хочуть щось зробити, то не знають з чого почати. «Найголовніше — не варто намагатися зробити нічого для людей з інвалідністю без їхньої участі. А розробляючи програму інклюзії на своєму підприємстві потрібно, в першу чергу, знайти експертів — представників організацій, які займаються цією проблемою багато років», — радить Оля Бойко.

Проте недовіра українців до суспільних ініціатив теж нерідко стає на заваді: «Українці не вірять людям, які хочуть робити щось хороше без особистої вигоди», — ділиться досвідом Аренда Василенко. Тому, на думку Аренди, громадським активістам потрібно на власному прикладі показати, як працювати з проблемою. І гарним виходом з ситуації може стати соціальне підприємництво — адже українські закони дозволяють громадським організаціями вести комерційну діяльність за умов, якщо прибуток буде витрачено на статутну діяльність. Також в пригоді можуть стати міжнародний досвід та освіта.

Незважаючи на величезний розрив з українською реальністю, за кордоном ситуація теж далека від абсолютної інклюзії: «В Європі поки що більше підприємств, які засновані спеціально для людей з інвалідністю, ніж справді інклюзивних бізнесів», — розповідає Аренда Василенко. До того ж, наприклад, в Нідерландах процес розвитку інклюзивного суспільства зайняв близько 30 років —  Україні ж серйозно говорити про інклюзію почали приблизно 5 років тому.

У фіналі дискусії експерти Української Соціальної Академії зійшлися на тому, що, незважаючи на перешкоди, ситуація поволі покращується. «Зараз в Україні все більше соціальних підприємств, які незважаючи ні на що, роблять свою справу і допомагають людям з інвалідністю.  Гадаю, якщо ми об’єднаємося і будемо далі рухатися, то в перспективі через 10-15 років побачимо зміни», — поділилася Віта Миколаюк. Також все більше компаній дає людям з інвалідністю можливість працювати — щоправда, поки що, це здебільшого міжнародні корпорації, які успадкували цю практику від материнських компаній.

Тому, як резюмували учасники, найголовніше — рухатись вперед, показувати правильний приклад та навчитись вести діалог. Тож сподіватимемось, що найближчим часом ми побачимо більше кейсів, якими можна надихатись — адже Українська Соціальна Академія готує «Акселератор СП для людей з інвалідністю». Дізнатись про старт набору можна буде на сторінці Академії у Фейсбуці.